Вечори перших півфіналів Ліги чемпіонів УЄФА минулого тижня подарували чимало емоцій, а особливо якщо ми говоримо про пару міланського Інтера та каталонської Барселони, які на Монжуїку видали запальні 3:3. Але на головне питання так і не відповіли — хто ж із них більш гідний перепустки на фінал у Мюнхені?
Але цей етап проводиться майже у форматі бліц, тому команди мали по одній зустрічі в чемпіонаті, і хоча кожна з них обіграла Верону (1:0) та Вальядолід (2:1) відповідно, чим продовжили участь у чемпіонських перегонах, але інформації в тих зустрічах для матчу-відповіді було неможливо забезпечити. Бо грали склади із відчутною ротацією. На Джузеппе Меацца ж очікувалась геть інша історія.
Проте загальний малюнок не змінився — м’яч і перевага за статистичними показниками були в команди Ганс-Дітера Фліка, а от забивав спочатку саме колектив Сімоне Індзагі. Як не дивно, теж двічі. Бо оборона Барселони із своїм уже традиційним високим блоком давала суперникам стільки простору на власній половині, що не користатись цим було неможливо.
Що не передача вперед у виконанні господарів, так одразу виникала небезпека біля воріт Щесни, або хоча б реальний натяк на неї. Але якось гості тримались до 22 хвилини, коли вже з низькою лінією де Йонг примудрився заснути на прийомі передачі в центрі поля, чим скористався Дімарко, а вже за мить Думфріс котив на порожні ворота для Лаутаро з правого краю штрафного.
Чи не всі атаки Барселони при цьому зводились до того, що м’яч віддавався Ямалу, а той із свого правого флангу намагався щось вигадати. Кілька разів таки загострив, але головну небезпеку з боку каталонців у підсумку створили саме Ольмо та Ферран, от тільки це не те що до рівня загрози удару Чалханоглу зльоту повз праву стійку в межах штрафного не дотягувало, а й на тлі другого гола Інтера й близько не стояло. Кубарсі в підкаті на правому фланзі оборони таки зачепив ногу Лаутаро Марітнеса в черговій контратаці, що помітили на VAR, після чого Хакан із пенальті забив у лівий нижній кут.
Утім, ані в кого не було й найменших сумнівів, що Флік знайде, що сказати своїм підопічним під час перерви. І він таки це зробив, а його команда потім утілила в життя всі ці думки на футбольному полі. Вийшло дуже яскраво. Уже на 54 хвилині навіс від Мартіна з лівого флангу штрафного завершив ударом зльоту Ерік Гарсія, а ще за три хвилини схожий епізод у контратаці та сама пара мала завершувати другим голом… Але Янн Зоммер здійснив якийсь неймовірний сейв, який ще довго крутитимуть у нарізках після цієї гри.
Проте вже з наступної подачі Мартін таки знайшов голову Ольмо на межі воротарського, і той не схибив, тож паритет за рахунком було відновлено. А Інтер знову опинився в ситуації, коли сил залишилось не так уже й багато, суперники тиснуть, але часу до свистка ще дуже багато. Однак виявилось, що той свисток не був фінальним.
Хоча Барселона, здається, зробила все від себе залежне, щоб Марциняк таки відправив нас спати на пів години раніше, аніж це сталось насправді. Купа гольових моментів від каталонців, але є одне "але" — Зоммер видав просто божевільний матч. Навіть у моменті на 88 хвилині він потягнув той перший удар від Рафіньї з лівого флангу штрафного, не кажучи вже про безліч фірмових підкруток Ямала до та після цього, проте бразилець миттєво зіграв на добиванні, і всі реально повірили, що гості мають ось-ось закрити цю дуель.
Ямал, до речі, теж повірив, напевно, коли вгатив у одній із контратак здалеку в праву стійку замість того, щоб трохи підсушити гру. А вже в наступній атаці Інтера у відповідь Мартін програв боротьбу на лівому фланзі оборони Думфрісу, а той прострілив на ближню для… Ачербі. А що центральний захисник узагалі там забув на 90+3 хвилині? Араухо, ось наприклад, собі місця тоді там не знайшов.
У підсумку ми перейшли до овертаймів, де Барселона продовжувала контролювати хід подій, і в один момент здавалось, що Ямал таки має вкрутити той м’яч Зоммеру по різних кутах. Однак ні — помилка Араухо в боротьбі проти Тюрама на лівому фланзі оборони обернулась прострілом на ближню для Таремі, який той скинув під удар Фраттезі поблизу. Від цього моменту на 99 хвилині розпочався зворотній відлік для "блаугранас", які тиснули насправді несамовито, але через цей швейцарський блок так і не пробились.
Фінальний свисток польського арбітра Шимона Марциняка відправив до фіналу Ліги чемпіонів УЄФА міланський Інтер, тоді як для каталонської Барселони турнірний шлях добіг до завершення за крок до вирішальної гри. У Мюнхені підопічні Сімоне Індзагі зіграють проти сильнішого з пари французького Парі Сен-Жермен та лондонського Арсеналу.
Інтер — Барселона 4:3 (перший матч – 3:3)
Голи: Мартінес, 22, Чалханоглу, 45+1 (пен.), Ачербі, 90+3, Фраттезі, 99 — Гарсія, 54, Ольмо, 60, Рафінья, 88
Інтер: Зоммер — Біссек (Дарміан, 71), Ачербі, Бастоні — Думфріс (де Врей, 108), Барелла, Чалханоглу (Зелінські, 79), Мхітарян (Фраттезі, 79), Дімарко (Аугусто, 55) — Л. Мартінес (Таремі, 71), Тюрам.
Барселона: Щесни — Гарсія, Кубарсі (Гаві, 106), І. Мартінес (Араухо, 76), Мартін — Педрі (Віктор, 106), Ольмо (Фермін, 82), де Йонг — Ямал, Торрес (Левандовські, 90), Рафінья.
Попередження: Мхітарян, Ачербі, Аугусто, Бастоні — І. Мартінес, Віктор