Жуан III

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Жуан.

Жуан III
Король Португалії
13 грудня 1521 — 11 червня 1557
Попередник:	Мануел I
Наступник:	Себаштіан
Принц Португальський
19 липня 1500 — 13 грудня 1521
Попередник:	Мігел
Наступник:	Луїш Безький
Народження:	7 червня 1502(1502-06-07) Лісабон, Португалія
Смерть:	11 червня 1557(1557-06-11) (55 років) Лісабон, Португалія
Причина смерті:	кардіоплегія
Поховання:	Монастир єронімітів
Країна:	Португальське королівство
Релігія:	католик
Рід:	Авіська
Батько:	Мануел I
Мати:	Марія Арагонська
Шлюб:	Катерина Австрійська
Діти:	Мануел (І), Дуарте, Афонсу, Марія-Мануела, Ізабела, Беатриса, Мануел (ІІ), Філіпе, Дініш, Жуан-Мануел, Антоніу,
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Жуа́н III (порт. João III; 7 червня 1502(15020607) — 11 червня 1557) — король Португалії (1521—1557). Представник португальської Авіської династії. Народився в Лісабоні, Португалія. Син португальського короля Мануела I та кастильської інфанти Марії. Гуманіст, патрон мистецтв, захисник Церкви. За його правління було розширено колоніальні володіння королівства в Америці й Азії. Сприяв діяльності єзуїтів на Сході. З дозволу Святого Престолу започаткував португальську інквізицію (1536). Одружився із кастильською інфантою Катериною (1525). У шлюбі мав дев'ятьох дітей, які дочасно померли за винятком принца Жуана-Мануела, батька наступного португальського короля Себаштіана. Помер у португальській столиці. Похований у лісабонському Монастирі єронімітів. Прізвиська — Побо́жний (порт. o Piedoso), Колоніза́тор (порт. o Colonizador).

Імена

• Жуа́н III (порт. João III, ст.-порт. Joham III) — у португальських джерелах.
• Жуа́н III Аві́ський (порт. João III de Avis) — за назвою династії.
• Жуа́н Колоніза́тор (порт. João, o Colonizador) — за прізвиськом.
• Жуа́н Побо́жний (порт. João, o Piedoso) — за прізвиськом.
• Жуа́н III Португа́льський (порт. João III de Portugal) — за назвою країни.
• Іва́н III, Іоа́нн III (лат. Ioannes III), або Йога́нн III (сер. лат. Johannes III) — у латинських джерелах.
• Хуа́н III (ісп. Juan III) — у кастильських, іспанських джерелах.
• Жоа́н III (ст.-порт. Joham III) — у старопортугальських джерелах.

Біографія

Інфант

У молодості Жуан отримав прекрасну освіту. Його вчителями були астролог Томас де Торрес, єпископ Візеу Діого де Ортіс та один з перших португальських гуманістів Луїш Тейшейра Лобо. Ставши королем, Жуан продовжував підтримувати діячів науки та культури. Він у 1537 році переніс Університет з Лісабона у Коїмбру, 1542 року заснував там же Колегію Вільних мистецтв, де викладали відомі європейські педагоги.

Коли Жуану виповнилося шістнадцять років, йому обрали дружину — Елеонору Австрійську але та несподівано вийшла заміж за його овдовілого батька, чим дуже засмутила інфанта. Історики вважають, що це розчарування послужило основною причиною надмірної побожності Жуана. Пізніше Жуан одружився з сестрою Леонори, Катериною Австрійською, сестру Ізабеллу видав заміж за імператора Карла V, сформувавши потужний португало-іспано-австрійський союз.

Король

Жуан III вступив на трон, коли Португалія була в самому розквіті своєї політичної могутності а Лісабон досяг небувалої торгової значущості. Азійські володіння розширювалися за рахунок нових завоювань, почалася систематизована колонізація Бразилії.

Він продовжив політику абсолютизації королівської влади, розпочату його попередниками: за тридцять п'ять років свого правління він скликав кортеси лише тричі.

Експансія

Португальські володіння при королі Жуані III

При Жуані III були досягнуті останні успіхи колоніальної експансії — була заснована колонія в Бразилії, захоплені Молуккські острови («острови Прянощів»), засновані колонії на узбережжі Індії, Сіаму, Китаю та Африки. У 1543 році португальці першими з європейців досягли берегів Японії, заснували торговий пост у Нагасакі і довгий час мали монополію на торгівлю з цією країною. Однак управління настільки великої імперією виявилося вкрай складним завданням. Жуану довелося відмовитися від кількох фортець в Північній Африці, залишивши лише стратегічно найбільш важливі — Сеуту, Танжер та Мазарґан. Для оборони азійських володінь від численних войовничо налаштованих навколишніх царків, португальцям довелося кардинально посилювати Гоа, яке стало «столицею» португальських колоній у Азії. Посилення Османської імперії та розвиток піратства в Середземному морі та Атлантиці вимагало від Португалії додаткових витрат на армію, флот та зміцнення фортець. 7 серпня 1549 року Жуану довелося оголосити про введення загальної військової повинності для чоловіків віком від 20 до 65 років.

Віддаленість від метрополії та амбіції місцевих губернаторів призвели до хаосу в управлінні колоніями. Часом справа доходила до збройних зіткнень між новопризначеними губернаторами та їх попередниками.

Незважаючи на родинні зв'язки, що зв'язували Жуана III та Карла I, почалися конфлікти з Іспанією через володінь в Південно-Східній Азії. Іспанці вважали своє право на володіння «островами Прянощів» більш пріоритетним, оскільки експедиція Магеллана досягла їх, рухаючись на захід від «папського меридіана», встановленого Тордесільяським договором а вже 22 квітня 1529 року Португалія та Іспанія підписали у Сарагосі новий договір, який встановив «антимеридіан», що розділив сфери впливу двох держав у Азії.

Церковна політика

Жуан III був відомий винятковою побожністю. При Жуані посилилися переслідування не християн та єретиків. Великий вплив у країні набули єзуїти. У 1536 році була введена інквізиція на зразок іспанської. У 1540 році відбулося перше аутодафе у Лісабоні. Наслідки такого кроку в соціальній та торговій сфері були гнітючими для королівства. Португалія падала в стагнацію, яка в подальшому характеризувала все правління Себастьяна I Бажаного та його наступника.

Всі ці проблеми лягли важким тягарем на португальську економіку і до кінця правління Жуана III у королівства утворився величезний зовнішній борг та дефіцит торгового балансу.

Король охоче фінансував місіонерську діяльність Єзуїтського ордену. Це призвело до зміцнення зв'язків між Португалією та Римом. У нагороду за це брати короля Генріха I та Альфонса, а також позашлюбний син Едуард, були зведені в сан кардинала.

Велика кількість близькоспоріднених шлюбів між португальськими, кастильськими, арагонськими та австрійськими династіями призвела до їхнього виродження. Всі шестеро синів Жуана III померли ще за його життя, причому з дитячого віку встиг вийти лише наймолодший, Жуан-Мануел. Він помер у віці шістнадцяти років, але встиг одружитися та зачати дитину. Його син Себаштіан успадкував португальський трон від діда.

Смерть

Жуан III помер 11 червня 1557 року у Лісабоні від апоплексичного удару. Його поховали у Монастирі єронімітів. Наступним королем Португалії став 3-річний принц Себаштіан, онук покійного. Оскільки Жуан ІІІ не залишив по собі заповіту, члени королівської ради проголосили регентшою його дружину-королеву Катерину й презентували це народові як останню волю короля, посилаючись на непідписані документи королівського секретаря.

Родина

Дружина — Катерина (1507—1578), донька кастильського короля Філіпа I

Діти:

• Афонсу (1526), принц Португальський (1526), помер немовлям
• Марія-Мануела (1527—1545), принцеса Португальська (1527—1531) ∞ Феліпе II, король Кастилії
• Ізабела (1529), померла немовлям
• Беатриса (1530), померла немовлям
• Мануел (1531–1537), принц Португальський (1531–1537), помер дитиною
• Філіпе (1533–1539), принц Португальський (1537–1539), помер дитиною
• Дініш (1535—1537), помер немовлям
• Жуан-Мануел (1537—1554), принц Португальський (1539—1554)
• Антоніу (1539—1540), помер немовлям

Коханка — Ізабела Моніш (?—?), донька лісабонського міського голови

Діти:

• Мануел (?—1521), помер немовлям
• Дуарте (1521—1543), архієпископ Бразький (1542—1543)

У культурі

Образотворче мистецтво

• 
  1517, К. де Котер
• 
  XVI ст.
• 
  1522, К. Лопіш
• 
  1544, К. Антоніш
• 
  1552, А. Мор
• 
  1552, К. Лопіш
• 
  1564, К. Лопіш
• 
  1603, П. Перрет
• 
  1635, Ж. Ребелу
• 
  1656, К. Фальш
• 
  1718, Е. Феррейра
• 
  XVIII ст.
• 
  XVIII ст.
• 
  ХІХ ст.
• 
  1922, Ф. Мунту
• 
  ХХ ст., Порталегре
• 
  ХХ ст., Коїмбра

Джерела

• Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
• Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
• «D. João III», por Paulo Drummond Braga, Hugin Editores Ltda. 2002.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жуан III