Перейти до вмісту

Бернар Бліє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бернар Бліє
фр. Bernard Blier
Бернар Бліє у фільмі «Мої друзі», 1975 рік
Дата народження11 січня 1916(1916-01-11)
Місце народженняБуенос-Айрес, Аргентина Аргентина
Дата смерті29 березня 1989(1989-03-29) (73 роки)
Місце смерті
Сен-Клу, Франція
ПохованняПаризький цвинтар Тьєd Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор
Alma materКондорсе і Вища національна консерваторія драматичного мистецтва Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1936 — 1988
ДітиБертран Бліє Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 1082477
Нагороди та премії
Почесний «Сезар» (1989, посмертно)
Бернар Бліє у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Бліє (значення).

Берна́р Бліє́ (фр. Bernard Blier; 11 січня 1916, Буенос-Айрес, Аргентина — †29 березня 1989, Сен-Клу, Франція) — французький театральний та кіноактор. Батько режисера Бертрана Бліє.

Біографія та кар'єра

[ред. | ред. код]

Бернар Бліє народився 11 січня 1916 в Буенос-Айресі, Аргентина, де в той час знаходилася сім'я його батька-біолога. Навчався в ліцеї Кондорсе, а потім вирішив стати актором. Поступивши з третього разу до Консерваторії, Бліє у 1937 році потрапляє у клас Луї Жуве, де знайомиться зі своїми однокурсниками — Франсуа Пер'є та Жераром Урі, з якими підтримував теплі стосунки протягом усього життя.

Кінодебют Бернара Бліє відбувся у невеликій ролі в 1936 році. Першу помітну роль у кіно зіграв у фільмі Марселя Карне «Північний готель», потім він знявся у нього ж у стрічці «День починається», де познайомився з Жаном Габеном.

Під час війни Бертарн Бліє потрапив у полон і більше року провів у таборі в Австрії. Після репатріації він таємно заробляє, граючи епізодичні ролі у кіно та театрі, а після звільнення, починає повноцінно працювати у кіно, театрі та на радіо.

У 1950-1960-і роки Бертарн Бліє багато знімається як у Франції, так і в Італії, в різних жанрах, часто в комедіях поряд з Бурвілем, Луї де Фюнесом та іншими відомими акторами.

У 1970-ті найяскравішою була для Бліє співпраця з П'єром Рішаром. Серед найвідоміших робіт цього періоду — роль придуркуватого лиходія Мілана у «Високому блондинові в чорному черевику» (1972) режисера Іва Робера.

В останні роки свого життя Бліє знімався в основному в Італії, де він був надзвичайно популярним[1]. Всього за час своєї акторської кар'єри Бернар Бліє знався у майже 140 фільмах[2].

У 1989 році, через 24 дня після смерті, Бернар Бліє був посмертно удостоєний почесної премії «Сезар» за внесок у кінематограф[3].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1937-у році Бернар Бліє одружився з Жізель Брюне, а через рік у подружжя народився син Бертран, який став відомим французьким кінорежисером. З 1965 року до своєї смерті 29 березня 1989 року був вдруге одружений з Анеттою Мартін.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль Режисер
1938 Північний готель Hôtel du Nord Проспер Трімо Марсель Карне
1939 День починається Le jour se lève Гастон Марсель Карне
1941 Убивство Діда Мороза L'assassinat du Père Noël бригадир Крістіан-Жак
1942 Фантастична симфонія La symphonie fantastique Антуан Шарбоннель Крістіан-Жак
1942 Весілля Шиффон Le Mariage de Chiffon готельний гарсон Клод Отан-Лара
1945 Кармен Carmen Ремендадо Крістіан-Жак
1947 Набережна Орфевр Quai des Orfèvres Моріс Мартіно Анрі-Жорж Клузо
1948 Деде з Антверпена Dédée d'Anvers Рене Ів Аллегре
1948 Людина людям D'homme à hommes Кокійе Крістіан-Жак
1949 Повернення до життя (новела «Повернення тітоньки Емми») Retour à la vie (Le retour de tante Emma) Гастон Андре Каятт
1950 Загублені сувеніри Souvenirs perdus агент поліції Рауль Крістіан-Жак
1951 Адреса невідома Sans laisser d'adresse Еміль Готьє Жан-Поль Ле Шануа
1952 Шлюбне агентство Agence matrimoniale Ноель, скромний клерк банку Жан-Поль Ле Шануа
1952 Я був ним три рази Je l'ai été trois fois Анрі, чоловік Терези Вердьє Саша Гітрі
1954 Перед потопом Avant le déluge мосьє Марсель Нобле Андре Каятт
1955 Чорне досьє Le Dossier noir комісар Нобле Андре Каятт
1955 Гусари Les Hussards Ле Гус Алекс Жоффе
1956 Злочин і кара Le Crime et le Chatiment Антуан Монестьє Жорж Лампен
1957 Людина в непромокальному плащі L'Homme à l'imperméable мосьє Рафаель Жульєн Дювів'є
1957 Поворот дверної ручки Retour de manivelle комісар Плантавен Дені де ла Пательєр
1958 Знедолені Les Misérables Жавер Жан-Поль Ле Шануа
1958 Сильні світу цього Les Grandes familles Сімон Лашем, секретар Ноеля Дені де ла Пательєр
1958 Гравець Le joueur генерал Загоренскій Клод Отан-Лара
1959 Волоцюга Архімед Archimède, le clochard пан Пішон, новий власник кафе Жиль Гранж'є
1959 Марія-Жовтень Marie-Octobre Жюльєн Сімоно, адвокат по кримінальним справам Жульєн Дювів'є
1959 Очі кохання Les Yeux de l'amour лікар Андрійо Дені де ла Пательєр
1960 Злочин Chacun son alibi комісар поліції Діно де Лаурентіс
1961 Президент Le Président Філіпп Шаламон Анрі Верней
1961 Чорний монокль Le Monocle noir комісар Турнамір Жорж Лотнер
1963 Жерміналь Germinal Анбо Ів Аллегре
1963 Дядечки-гангстери Les tontons flingueurs Рауль Вольфоні Жорж Лотнер
1964 Вища невірність Haute Infidélité Серджо Маріо Монічеллі
1964 Сто тисяч доларів на сонці Cent mille dollars au soleil Міч-Міч, водій вантажівки Анрі Верней
1964 Полювання на чоловіка La Chasse à l'homme батько Деніз Едуар Молінаро
1964 Розкішний рогоносець Il magnifico cornuto Роберто Маріотті Антоніо П'єтранджелі
1964 Барбузи — секретні агенти Les Barbouzes Кафареллі Жорж Лотнер
1964 Шанс і кохання La Chance et l'Amour Камійї Бертран Таверньє
1966 Питання честі Una questione d'onore дон Леандро Санна Луїджі Дзампа
1966 Ресторан пана Септіма Le Grand Restaurant поліцейський комісар Жак Бенар
1967 Ідіот у Парижі Un idiot à Paris Леон Дессертін Серж Корбер
1967 Сторонній Lo straniero адвокат Лукіно Вісконті
1968 Чи вдасться нашим героям знайти свого друга, який таємниче зник в Африці? Riusciranno i nostri eroi a ritrovare l'amico misteriosamente scomparso in Africa? Убальдо Пальмаріні Етторе Скола
1969 Мій дядько Бенжамен Mon oncle Benjamin маркіз Едуар Молінаро
1970 Вона не п'є, вона не палить, вона не вживає наркотики, але вона говорить Elle boit pas, elle fume pas, elle drague pas, mais… elle cause ! мосьє Літар Мішель Одіар
1970 Розсіяний Le Distrait мосьє Гітон П'єр Рішар
1971 Нехай звучить цей вальс Laisse aller, c'est une valse комісар Каййо Жорж Лотнер
1971 Джо Jo інспектор Дюкро Жан Жиро
1972 Вбивця Le tueur Франсуа Тейє Дені де ла Пательєр
1972 Базікає, краде… іноді убиває Elle cause plus… elle flingue інспектор Каміль Бістінґо Мішель Одіар
1972 Високий блондин у чорному черевику Le Grand Blond avec une chaussure noire полковник Бернар Мілан Ів Робер
1973 Я нічого не знаю, але усе скажу Je sais rien mais je dirai tout мосьє Гасті-Леруа П'єр Рішар
1975 Не потрібно мовчати тому, що нічого сказати C'est pas parce qu'on a rien à dire qu'il faut fermer sa gueule Фано Жак Бенар
1975 Мої друзі Mes chers amis Ріґі Ніколо Маріо Монічеллі
1976 Спокій Calmos священик Еміль Бертран Бліє
1976 Труп мого ворога Le Corps De Mon Ennemi Жан-Батіст Бомон-Лігар Анрі Верней
1976 Золота ніч Nuit d'or комісар Піду Серж Моаті
1979 Чорна серія Série noire Стаплен Ален Корно
1979 Холодні закуски Buffet Froid інспектор Морвандьйо Бертран Бліє
1980 Повернися, Еудженіо Voltati Eugenio дід Еудженіо Луїджі Коменчіні
1981 Нафта! Нафта! Pétrole! Pétrole! емір Абдулла Крістіан Жіон
1984 Серце Il Cuore інженер Боттіні Луїджі Коменчіні
1985 Подвійне життя Маттіа Паскаля Le due vita di Mattia Pascal Ансельмо Палеарі Маріо Монічеллі
1985 Мої друзі 3 Mes chers amis 3 Стефано Ленці Нанні Лой
1986 Сподіваємося, що буде дівчинка Speriamo che sia femmina дід Гуго Маріо Монічеллі
1987 Шахраї I picari хуліган Маріо Монічеллі
1988 Біси Les Possédés губернатор Анджей Вайда
1988 Цвяхоїд Mangeclous Салтьєл Моше Мізрахі
1988 Вибух життя Una botta di vita Джузеппе Мордардіні Енріко Ольдоїні
1989 Паганіні Paganini пастер Каффареллі Клаус Кінскі

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди і номінації Бернара Бліє[4]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1980 Найкращий актор другого плану Чорна серія Номінація
1989 Почесний «Сезар» за видатні заслуги у кінематографі Перемога
Давид ді Донателло
1986 Найкращу чоловіча роль другого плану Давайте сподіватися, що буде дівчинка Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ In the later stages of his career, Blier divided his time between France and Italy. french_cinema.enacademic.com. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 21.07.2015. [Архівовано 17 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Bernard Blier. unifrance.org. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 21.07.2015.
  3. ↑ He was awarded an honorary Cesar (the French Oscar) in 1989 for lifetime achievement. rottentomatoes.com. Процитовано 21.07.2015.
  4. ↑ Повний перелік нагород на номінацій Бернара Бліє [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бернар Бліє
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бернар_Бліє&oldid=44901028