Звіт----------------------------------
Матчі за участі провідних команд української Прем’єр-ліги нас відверто не потішили напередодні ні своєю драматургією, ані тим паче результативністю. Але ж менш ніж за три тури до кінця національної першості хотілося б побачити видовище! Тож робити нічого — доведеться його шукати там, де командам є, що втрачати. На дні турнірної таблиці.

Одеський Чорноморець, наприклад, уже підсумком цих вихідних міг остаточно забронювати собі круїз до Першої ліги на наступний сезон. Для цього "морякам" було б достатньо поступитись полтавські Ворсклі, яка теж зовсім нещодавно ризикувала вперше в своїй історії залишити "елітний" дивізіон. Але після перемоги над Вересом (3:0) та нічиєї проти Колоса (0:0) команда Юрія Максимова несподівано добре почала себе почувати, і вже підібралась до порятунку із зони перехідних матчів, але для цього треба було не збавляти обертів.

Усі розуміли, що це буде фактично матч за життя для Чорноморця. Але те, як проводила його перший тайм команда Кучера, — це просто поза межами розуміння. Кількість помилок навіть без тиску з боку суперників просто зашкалювала, і зрештою "моряки" таки привезли гол у власні ворота незадовго до перерви, коли Скиба та Жаржу почерговими подарунками для суперників самі вигадали гол для Ндукве на рівному місці. Той міг за це їм тільки віддячити.

Однак дива у футбольному світі таки трапляються, і зі стану напіврозпаду Чорноморець еволюціонував у другому таймі до рівня справжньої атакувальної машини. Чи не всі 45 із лишком хвилин одесити провели на чужій половині поля, за винятком тих випадків, коли суперники контратаками намагались їх на цьому підловити. А та кількість гольових моментів, яку зрештою змогли створити "моряки" просто натякала нам на те, що цей порятунок зрештою таки має відбутись.

Узяти хоча б того самого Мустафаєва, від прострілу якого з лівого флангу штрафного м’яч рикошетом від Павлюка поцілив у поперечину чужих воріт на 59 хвилині, а вже незабаром і сам Еміль закрутив його в лівий каркас цілком конкретним ударом на виконання з протилежного боку чужих володінь. І це ж лише приклади того, що створила натхненна команда Кучера. А коли в колективу є настрій, то й результат десь там поруч опиниться.

Максимов не зміг своєчасно стабілізувати гру власної команди замінами, тож вона пропустила вперше на 77 хвилині, коли подача з правого флангу від Бутка припала точно на голову Хобленку на дальній стійці. А потім Ворскла пропустила ще раз уже за п’ять хвилин після першого гола, коли навіс із стандарту в глибині атаки від Ракіцького Скиба перевів на голову Жаржу перед воротами, а партнер хоча б якось компенсував те, що накоїв перед перервою. Виявилось, що компенсував ще й із переможним завершення, бо оговтатись від цього одеського шторму часу у господарів було дуже мало.