Рідна домівка Під зоряним небом, де світяться мрії,
Де ніч розсипає золоті вогні,
Стоїть моя хата в обіймах надії —
Білена казка в тихій стороні. Солом’яна стріха шепоче про літо,
Про жито духмяне й стежки край села,
Де мальви зростають — мов зорі розквітлі,
І синіють небом у сяйві тепла. Віконце палає янтарним промінням,
Немов оберіг серед темних полів,
І кличе додому крізь відстань і тління,
До рідних порогів, до маминих слів. Там кіт пригорнувся до тихої тиші,
А вітер гойдає трави...